Вірус томатно-коричневого зморшкуватого плода (ToBRFV)

Перша інформація про вірус ToBRFV з'явилася в 2014 році - його симптоми у томатів були виявлені в Ізраілі.Через рік ToBRFV був помічений в Йорданії. А далі незвичайні симптоми стали з'являтися у помідорів в Німеччині, зокрема, в комерційних теплицях в землях Північного Рейн-Вестфалія. Вірус був підтверджений в 7 теплицях. Постраждало більше 25 гектарів вирощених томатів.

Рис.1 a,b,c,d - плоди томата уражені ToBRFV; e, f, g – пошкодження листови пласти та квітконіжок рослин томаітів

Рис.1 a,b,c,d - плоди томата уражені ToBRFV; e, f, g – пошкодження листови пласти та квітконіжок рослин томаітів

Восени 2018 року ToBRFV був помічений в каліфорнійських теплицях округу Санта-Барбара.

Так як ToBRFV є відносно новим вірусом, культури ще не встигли адаптуватися до нього. Вірус тісно пов'язаний з вірусом тютюнової мозаїки і вірусом мозаїки томату, до яких сорти сучасних томатів мають стійкість. Але стійкості до вірусу томатно-коричневого зморшкуватості плода немає.

Симптоми (морфологічний прояв на частинах рослин) ToBRFV

Уражує рослини томата і призводить до мозаїчного забарвлення листя, а також знебарвлення і деформації плодів. Симптоми листя включають хлороз, мозаїку з темно-зеленими виступами і звуження листової пластини.

Плоди покриваються бурими та/або жовтими плямами, часто концентруються навколо квітконіжки, з’являється зморшкувата дефомація, що все разом робить плоди непридатними для вживання та продажу.

ToBRFV може легко поширюватися з теплиці в теплицю через обладнання, переноситися на одязі працівників (відвідувачів) або за допомогою птахів і джмелів.

Рис.2 А- Бурі плями на зелених плодах сконцентровані ближче до квітконіжки; B – яскраво виражені симптоми на стиглих плодах томату ( бура плямистість та зморшкувата текстура)

Рис.2 А - Бурі плями на зелених плодах сконцентровані ближче до квітконіжки; B – яскраво виражені симптоми на стиглих плодах томату ( бура плямистість та зморшкувата текстура)

В наш час вважається, що ToBRFV не передається через насіння, але гарантій вчені не дають і в цьому випадку. Віруси томатів дуже життєздатні і можуть довгий час виживати без рослини-господаря в рослинних рештках, грунті або на іншому матеріалі, не втрачаючи своєї вірулентності. Тому рекомендується ретельна дезінфекція обладнання та дотримання сівозміни.

Передача: Вірус ToBRFV може легко передаватися через заражені інструменти, руки, одяг, грунт і безпосередньо від рослини до рослини, так як вірус дуже стійкий. Вірус також може поширюватися обпилювачами, такими як бджоли і джмелі. Генетична резистентність у томатів, яка захищає від багатьох томатних вірусів, неефективна проти ToBRFV.

Профілактика: Заходи контролю дуже обмежені. Профілактика, в основному, заснована на знищенні заражених рослин і дотриманні суворих заходів дезінфекції у працівників теплиць, знезараження інструментів, часте миття рук і чищення взуття перед входом в теплиці.

Бур’яни – визначення та роль у природі та житті людини

Бур’яни (рос. «сорные растения», «сорняки») – це збірна назва для всіх представників рослинного світу, що ростуть у небажаних для людини місцях. Саме тому бур’яни – це поняття достатньо відносне. Адже навіть культурна рослина, яка залишила після себе насіння, в наступному році може виявитися дуже небажаною для вже нового культурного посіву. Прикладом може слугувати посів пшениці на полі, де в минулому році висівався соняшник.

Бур’яни як явище поширене по всій планеті. Орієнтовна кількість видів бур’янів за оцінками науковців сягає понад 1500 видів (у деяких джерелах понад 2000), що засмічують як землі сільськогосподарського призначення, так і лісосмуги, узбіччя доріг, побутові звалища тощо. Серед них біля 100 видів є шкідливими та отруйними для тварин (і людини).

Існує багато способів систематизації та класифікації бур’янів за їх біологічними особливостями. На сьогоднішній день найбільш поширеними та зручними є такі типи класифікації:

  1. В залежності від способу живлення
  2. За тривалістю вегетації
  3. В залежності від способі розмноження.
класифікація бур’янів

Такі класифікатори спираються не тільки на найважливіші складові життя рослини-бур’яну як одного з компонентів агросистем (або навіть агроекосистем), але і враховують їх біологічні особливості, як представника рослинного царства живої природи. Важливо пам’ятати, що бур’яни не можна вважати зайвою ланкою живої природи. Зайвою є тільки їх присутність на угіддях, що культивуються людиною, або поширення серед іншим штучних систем (парки, пасовища та штучні луки, узбіччя доріг, індивідуальні сільскогосподарські ділянки тощо).

Рослина карантинного бур’яну Амброзії полинолистої (Ambrosia artemisiifolia L.)

Карантинні бур’яни – це найбільш шкідливі види бур’янів, які не ростуть або обмежено присутні на даній території, але мають великий потенційний ареал можливої натуралізації.

Завезені бур’яни на нових територіях часто є більше агресивними, аніж на своїй батьківщині, де їх розповсюдження обмежується хворобами, шкідниками та іншими біологічними факторами. Нові бур’яни можуть бути завезені з насіннєвим матеріалом, з продовольчим зерном, рослинною сировиною тощо.

Для захисту сільського господарства від занесення карантинних бур’янів в багатьох країнах світу (включаючи Україну) розроблені спеціальні карантинні заходи.

Перелік карантинних організмів затверджується на державному рівні у кожній країні. Ознайомитися з переліком карантинних організмів, що відсутні в Україні (так званий список А-1) та карантинних організмів, що мають обмежене поширення на території України (список А-2) можна на офіційному сайті Верховної Ради України за електронною адресою сторінки: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0879-19

Rhizobium radiobacter

Rhizobium radiobacter ч.1

Rhizobium radiobacter (відомий також як Agrobacterium tumefaciens) - вид грамнегативних, облігатних аеробних палочкоподібних грунтових бактерій роду Rhizobium. Здатна трансформувати клітини рослин за допомогою спеціальної плазміди. Використовується в генній інженерії для трансформації рослин. Бактеріальний рак винограду є однією з найбільш розповсюджених і економічно важливих бактеріальних хвороб рослин. Хвороба має найбільше значення в Європі, США, Південній Африці та інших країнах. Вона завдає постійних збитків виноградарству, що виражається в зниженні врожайності на уражених кущах та їх подальшому відмиранні.Виноград уражується переважно третім біоваром, який має назву Agrobacterium vitis , за останньою пропозицією щодо систематики агробактерій — Rhizobium vitis.В Україні бактеріальний рак винограду зустрічається у всіх виноградарських зонах, ступені візуального ураження ним у середньому коливаються від 1—2% до 20—35%, на окремих насадженнях ще вищі. Хвороба має важливе економічне значення для виноградарства України, що пов’язано з її континентальними кліматичними умовами, а саме — періодичними морозами взимку, що викликає пошкодження багаторічної деревини. В даний час поширений у всьому світі бактеріальний рак є однією з найбільш шкідливих хвороб винограду. Фітопатогенна бактерія Rhizobium vitis, яка мешкає в грунті, викликає пухлини у більш ніж 1000 видів.

Головний симптом зараження кореневим раком - це утворення пухлин на надземних (виноград, троянди, хризантеми) і підземних ( малина, деревні чагарники) органах рослин. Кореневий бактеріальний рак викликає утворення наростів (зобоватості) і пухлин. У більшості випадків кореневий рак є системним захворюванням і викликає псування не одного, а цілого ряду рослин сільськогосподарських культур. Заражаючи рослину, збудник кореневого бактеріального раку довгий час може бути в контакті з нею, але при цьому може не викликати захворювання, обов'язковою умовою зараження є поранення рослинної тканини. Якщо збудник потрапляє в провідну систему рослини симптоми формуються на пагоневій частині, що в подальшому призводить до виснаження рослин, усихання і подальшої її загибелі.

Нарости можуть утворюватися на основних, бічних коренях і кореневій шийці. Спочатку вони м'які, невеликого розміру, поверхня їх гладка потім відбувається їх розростання, вони тверднуть. Їх поверхня стає горбистою, так як на них утворюються нові нарости . М'які нарости мають біле забарвлення, вони швидше розростаються, ніж тверді. Середній діаметр наростів і пухлин становить 3,5- 7,0 см, але восени ракові утворення загнивають і руйнуються, виділяючи при цьому велику кількість бактерій, які потрапляють в грунт і заражають його. Іноді нарости руйнуються повністю, але на наступний рік можуть з'явитись на тому ж самому місці.

Agrobacterium tumefaciens

Agrobacterium tumefaciens

Agrobacterium tumefaciens має здатність зберігатися в грунті більше року, що є основним шляхом для передачі інфекції через пошкоджені корені дерев і кореневі залишки. Вивільнені після збирання саджанців бактерії переносяться водою на корені пересаджуваних рослин. Вони проникають у здорові коріння через механічні пошкодження, які утворюються при пораненні рослини комахами і шкідниками. Однак бактерії можуть потрапляти не тільки в підземні частини рослини. Збудник кореневого раку вражає рослинні клітини, але при цьому не вбиває їх, а діє шляхом стимуляції їх до нерегулярного поділу. Під дією цих бактерій посилюється поділ саме паренхимних клітин, що призводить до збільшення їх обсягу, до утворення наростів і пухлин. Уражені саджанці відстають у своєму зростанні і розвитку, вступають пізніше в пору плодоношення, ніж здорові саджанці. На поширення збудника кореневого бактеріального раку значний вплив мають абіотичні і біотичні фактори природного середовища. Низькі або високі температури, дефіцит вологи, нестача кисню, переущільнення ґрунтів, механічні пошкодження кореневої системи рослин викликають стреси і служать активаторами процесу зараження кореневим раком. Великий вплив має кислотність грунту: в нейтральному і слаболужному середовищі збудник активно розвивається, що не спостерігається в кислому середовищі при pH 5,0 і нижче . Стійких до бактеріального раку сортів винограду немає. У практиці захисту рослин відсутні хімічні препарати з антибактеріальним ефектом, здатні проникати глибоко в тканини рослини без надання фітотоксичної дії. До теперішнього часу не були розроблені засоби і методи боротьби з бактеріальним раком через фітотоксичність існуючих пестицидів.

   

Середземноморська плодова муха

В Дніпропетровській області 07.11.2018 р. при проведенні фітосанітарного контролю вантажів гранатів виявлено відсутній на території України карантинний організм - середземноморська плодова муха (Ceratitis capitata Wied.) на стадії личинки у живому стані.

Ceratitis capitata Wied. – широкий поліфаг, пошкоджує близько 200 видів рослин із різних родин, однак найбільше цитрусові, авокадо, хурму, банани, суниці, гранати, манго, груші, яблука, сливи, черешні, виноград, томати, баклажани, перець. На плодах видно місце проколу, який робить самка під час яйцекладки. Самки мухи дуже плодючі, можуть відкладати до 1000 яєць.

Карантинний шкідник розміром 4,5-7 мм (дещо менше кімнатної мухи). Самки більші за самців. Забарвлення строкате. Голова велика, білувато-сіра, з великими червоними очима, які мають зеленуватий блиск. Груди чорні з жовтувато-білими лініями і плямами, на плечах білі кільця. Черевце жовте з двома поперечними свинцево-сірими смужками. У самки тонкий гострий яйцеклад. Крила широкі з двома поперечними і однієї поздовжньої димчасто-сірими смужками. Ноги охряно-жовті.

Детальніше
Личинка Імаго

Амброзієвий листоїд

Літо. Рослини цвітуть та радують нас своєю красою. Але для більшості людей, схильних до алергії, вкотре постає проблема, як захиститись від полінозу, як позбутись ненависної амброзії. На допомогу нам приходять жуки амброзієвого листоїда.

Минулого року в деяких районах Дніпропетровської області були виявлені колонії жуків амброзієвого листоїда. До того дійшли повідомлення про виявлення його у Запорізькій області. За своїми розмірами, формою та забарвленням ці комахи дуже нагадують сумнозвісних колорадських жуків. Більш того, амброзієвий смугастий листоїд (латинська назва – Zygogramma suturalis F.) є їх близьким родичем, оскільки обидва належать до однієї родини. Проте, на відміну від найзапеклішого ворога усіх городників – колорадського жука, зігограма здатен неабияк догодити й допомогти нашим дачникам і городникам у їхній запеклій боротьбі з такою заморською напастю як амброзія. Специфічність амброзієвого листоїда у тому, що його єдиною їжею є полинолиста та багатолітня амброзія.

Обидва види жуків потрапили до Європи і до України, зокрема, з Америки. Колорадський жук був завезений випадково і за короткий строк став одним із найнебезпечніших шкідників сільськогосподарських культур. У європейських країнах щорічні збитки від вторгнення колорадських жуків вимірюються багатьма мільярдами доларів.

Детальніше
   

Арахісовий зерноїд

Завдає шкоди бобовим культурам у полі та складських приміщеннях, імаго іноді обгризають листки живих рослин. Основних економічних збитків зернівка завдає після збору арахісу та при його зберіганні.

Географічне поширення. Батьківщина арахісового зерноїда – Південна Азія. Він занесен в інші райони Азії, Африки. Сейчас даний вид поширений в Гані, Гвінеї, Греції, Єгипті, Заїрі, Ізраїлі, Індії, Індонезії, Йорданії, Камеруні, Кенії, Лівані, Сенегалі, Сирії, Сомалі, Судані, Тунісі, Туреччині, Шрі-Ланці, країнах колишньої Югославії.

Біологія. Самка арахісового зерноїда відкладає на поверхню субстрату по одному яйцю, приклеюючи їх виділеннями придаточних залоз. Ембріон, який закінчив розвиток, прогризає оболонку яйця з нижньої сторони і, не залишаючи його, вбурлюється у стулку боба чи у насінину. Вхідний отвір дуже дрібний – 0,25 мм. Личинка 1-го віку знаходиться у сітчастій оболонці плода арахісу, потім проникає у насінину, де і розвивається. Для заляльковування, вона покидає пошкоджений плід, робить вхідний отвір діаметром 3 мм і серед зерен арахісу сплітає кокон.

Детальніше
   

Каштанова міль

Одним із наслідків поширення антропогенного впливу на біосферу Землі в ХХІ столітті є біологічні інвазії – переміщення рослин, тварин за межі їх природних ареалів. Глобалізація економіки, перевезення товарів різними видами транспорту, туризм призвели до того, що в наш час кожну секунду переміщуються мільйони тонн вантажів. Разом з ними за межі своїх природних ареалів переміщуються і біологічні види – перевозяться з сировиною, в тарі, з водними суднами, поїздами, трейлерами тощо. Результатом таких переміщень є поява в Україні нового чужорідного виду шкідливої ентомофауни – каштанової мінуючої молі. Цей шкідник представляє серйозну загрозу для кінського каштану (Aesculus hippocastanum), який широко застосовується в озелененні вулиць, скверів, парків нашої країни. В останні роки каштани раптом почали сохнути, влітку скидати листя, восени цвісти. Виявилося, що бідою наших улюблених каштанів є міліметрових розмірів комаха – Cameraria ohridella Deschka et Dimic або каштанова мінуюча міль – вид невідомого походження, який був виявлений в Македонії поблизу озера Охрід в 1985 році. Вважається, що переміщення цього шкідника в Україну розпочалося в 1998 – 1999 р.р. з Угорщини. Протягом останніх років вид поширився на території більшої частини Західної Європи і розпочав масово завойовувати західні та центральні регіони України, зокрема, Закарпатську, Львівську, Київську, Дніпропетровську та інші області.

Детальніше

Оленка волохата

Останнім часом багато садоводів та фермерів цікавляться, що за ненажерлива красуня атакує весняні квіти та плодові дерева, як з нею боротися на присадибних ділянках та в промислових садах.

Оленка волохата (Epicometis hirta Poda.) - найбільш численний і шкідливий вид для насаджень плодових, ягідних культур і винограду, особливо за останні шість років. Першими на оленку волохату, як шкідника, звернули увагу в 1793 році, відзначивши спустошення, спричинені нею в садах Астрахані та Криму. Масові розмноження виду спостерігалися в Херсонській губернії, в Бессарабії, Саратовській губернії, а також поблизу Відня, в Греції, на Корсиці, в Угорщині, Франції та Італії. Пізніше оленка волохата майже зникла з переліку шкідливих, та, починаючи з 1997 р., її чисельність помітно зросла й знову завдає шкоди багатьом плодовим та квітковим культурам. Всі стадії розвитку оленки пов’язані з ґрунтом. Та наразі не всі інтенсивно обробляють ґрунт у саду та в полі. У зв'язку з цим, на особливостях розвитку цього виду і заходах захисту від нього зупинимося детальніше.

Детальніше
Мал.1 Мал.2

Виявлення регульованого шкідливого мікологічного організму

Протягом 2016 року було знайдено регульований мікологічний шкідливий організм, відсутній в Україні, який визиває диплодиозну суху гниль кукурудзи. Конідіальна стадія збудника диплодиозу - Diplodia zeae (сумчаста стадія - Stenocarpella maydis(Berlkeley)Sutton) була виявлена в кукурудзі для попкорну, походженням США, в кількості 7 випадків.

Захворювання проявляється на качанах, стеблах, листкових піхвах і листі. При підвищеній вологості в період зберігання збудник диплодиозу продовжує свій розвиток. Захворювання значно знижує врожай, погіршує якість качанів і насіння і призводить до загибелі сходи. Незначна частина хворих зернівок може дати проростки, але вони зазвичай гинуть в грунті, не досягнувши поверхні. Іноді уражені насіння дають сходи, але коріння і нижня частина стебел таких рослин виявляються ураженими. На нижніх междовузлиях з'являються бурі плями, що призводять до розм'якшення тканин і зламів стебел. На листі також з'являються бурі плями.

На всіх уражених органах кукурудзи (стрижні качанів, зернівки, обгортки, стебла) видно ряди чорних крапок - пікнід, які виступають з-під епідермісу (мал.1). З таких пікнід виходять конідії частіше з однією перегородкою, які здійснюють повторні зараження. За розміром спор відрізняють два вида збудника диплодіозів. В нашому випадку це Diplodia zeae (мал. 2)

Арахісовий зерноїд

В 2016 році у вантажах імпортного арахісу із Індії, фахівцями Дніпропетровської обласної фітосанітарної лабораторії під час проведення експерти було виявлено карантинний, відсутній на території України шкідливий організм - арахісовий зерноїд (Caryedon gonagra Fabr.). Личинки в мертвому стані - 3 випадка та 1 випадок - личинки в живому стані. В усіх випадках виявлення шкідника до заражених вантажів було застосовано знезараження.

Арахісовий зерноїд – це карантинний шкідник, який відсутній в Україні, але регулярно виявляється у вантажах імпортного арахісу. Головні експортери цього продукту Індія, Аргентина та Китай. Найчастіше карантинного шкідника виявляли в індійському арахісі.

Арахіс є надзвичайно корисним для здоров'я людини, бо містить антиоксиданти, які захищають клітини організму від впливу небезпечних вільних радикалів. В Україні особливою популярністю серед споживачів користуються смажені арахісові боби. Також їх використовують для виготовлення цукерок, тістечок і печива на великих кондитерських підприємствах.

Досить часто кондитерські компанії не відразу використовують імпортний арахіс і складують його поряд з іншою сировиною. Якщо арахіс буде заражений арахісовим зерноїдом, то за умови сприятливих температурних показників, досить швидко шкідник знищить значну частину продукції. Це може призвести не лише до фінансових втрат, а й до погіршення якості продукції.

Китайський зерноїд

В 2016 році фахівцями Дніпропетровської обласної фітосанітарної лабораторії під час проведення експерти вперше було виявлено регульований, відсутній на території України шкідливий організм Callosobruchus chinensis Linn. - Китайський зерноїд, в маші із Узбекистана, імаго в мертвому стані - 1 випадок. Продукція була знезаражена в Узбекистані.

Батьківщина китайської зернівки Південно-Східна Азія. Сьогодні вона поширена в Європі, Азії, Африці, Австралії, Америці. На території України відсутня. Довжина жука 2,3...3 мм, забарвлення червонувато-коричнева. На середині переднеспинки є подвійний горбок, вкритий густими світлими волосками. Вусики в самки пилчасті, у самця гребінчасті. Надкрила мають неясну перев`язь з білих волосків, на черевці — плями з білих волосків.

Личинка китайської зернівки вигнута, безнога (тільки в першому віці вона має три пари дуже маленьких двучлениковых ніг), білого кольору, завдовжки до 4 мм, Самка відкладає від 56 до 103 яєць, відроджені личинки впроваджуються всередину насіння. В одному зерні може розвиватися одночасно до 10 личинок. Тривалість розвитку 45-196 днів. У рік може давати до 8-10 поколінь. При температурі мінус 10 С усі фази розвитку китайської зернівки гинуть через 6 год. Ознакою ураження зернівкою є добре помітні серпанкові круглі ділянки оболонки. Після виходу жуків «віконця» відпадають від зернин і наявність їх серед насіння-головна ознака присутності зерноїдів. Китайська зернівка завдає шкоди не тільки у сховищах, але й у полі.

До карантинним заходам належить ретельний огляд насіння бобових на наявність яєць (свіжовідкладені яйця світлі, прозорі, з гладкою блискучою поверхнею), льотних отворів або кришечок. Якщо ці зовнішні ознаки наявності шкідника відсутні, контролюють заселеність біологічним методом (доращівання). Основним заходом боротьби є фумігація зараженого насіння, розподіл в райони, де відсутні умови для акліматизації.

Амброзія полинолиста

Амброзія полинолиста (лат. Ambrosia artemisiifolia L.) — представник родини Asteraceae (складноцвітих). Регульований шкідливий організм і є найбільш поширеним на території України.

Амброзія полинолиста являється регульованим обмеженно-поширеним шкідливим організмом, та наносить великої шкоди не лише сільському господарству, але й здоров'ю людини. Батьківщиною амброзії є Північна Америка. До України була завезена як лікарська рослина і вперше була виявлена на території Дніпропетровської області в 1914-1918 роках. Засмічує усі польові культури, сади, городи, узбіччя доріг, залізничні насипи, луки та пасовища, пустирі та інші необроблювані землі.

Детальніше

Повитиця польова

Повитиця польова (лат. Cuscuta campestris Junck) - представник родини Сuscutaceae. Належить до тонкостебельних видів повитиць.

Морфологія. Стебло - ниткоподібне, жовте або оранжево-жовте, витке, обвивається навколо рослин-живителів і присмоктується до них за допомогою особливих присосків - гаусторіїв. Листки - недорозвинуті, лусочковидні. Суцвіття - квітки дрібні, на ніжках, зібрані в густі клубочки, білі або зеленувато-білі. Чашечка напівкуляста, гладенька, блискуча. Віночок зеленувато-білий, дзвіночкоподібний , з розширеними до основи або трикутно-загостреними лопатями. Корінь - справжнього коріння у повитиці немає.

Детальніше

Ценхрус довгоголковий

Ценхрус довгоголковий (лат. Cenchrus longispinus Fernald) - представник родини Poaceae (Graminea), Genus Bromus.

Росте на любих грунтах,але перевагу віддає пісчаним. Бур`ян засухостійкий. Засмічує всі польові культури, сади, узбіччя доріг, некультивовані землі.

Ценхрус довгоголковий – однорічна трав'яниста рослина. За зовнішнім виглядом, у початкові фази зростання рослини схожі на мишій зелений і плоскуху звичайну. Стебла плослі, прямі, біля основи злегка сланкі, легко укорінюються у вузлах, утворюють численні розгалуження. Довжина стебел від 15 до 80 см. Корінь мичкуватий, укорінюється не глибоко. Листки гладенькі, лінійні, вузькі, завширшки 2,5-5 мм, згорнуті, зверху загострені.

Детальніше

Повитиця Лемана

Повитиця Лемана (лат. Cuscuta Lehmanniana Bge) - представник родини Сuscutaceae. Належить до товстостебельних видів повитиць.

Поширена в усіх країнах Середньої Азії.В Україні розповсюджена в декількох областях в тому числі і на території Дніпропетровської області.

Морфологія.Однорічна рослина паразит. Стебло шнуроподібне, розгалужене, червонувате або жовтувате з яскраво вираженими червоними горбиками. Квітки червоні або рожеві,м'ясисті, зібрані в китицю по 3-23 квітки, завдовжки 6-7 мм.

Детальніше

Західний квітковий трипс

У зв’язку зі збільшенням імпорту овочевих, квіткових і декоративних культур до України, почастішали випадки виявлення західного квіткового трипсу – небезпечного карантинного шкідника.

Західний квітковий трипс (Frankliniella Occidentalis Perg.) — багатоїдний шкідник, вражає більше 250 видів рослин з понад 65 родин. Його личинки та дорослі особини живляться на плодових культурах (абрикосі, персику, сливі, нектарині тощо); овочевих (томатах, огірках, солодкому перці, горосі); квіткових (трояндах, гвоздиках, хризантемах, герберах, гладіолусах), висмоктуючи клітинний сік рослин.

Детальніше

Американський білий метелик

Американський білий метелик багатоїдний карантинний шкідник, який пошкоджує більш 300 видів плодових, лісодекоративних культур.

Батьківщиною шкідника є Північна Америка. У 1940 р. він потрапив до Європи, в 1952 р. до України, а в 1978 р. до Дніпропетровської області. На сьогодні вогнища американського білого метелика є в АР Крим та в 18 областях України, а саме, Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій, Закарпатській, Запорозькій, Івано-Франківській, Київській, Кіровоградській, Луганській, Миколаївській, Одеській, Полтавській, Тернопільській, Харківській, Херсонській, Хмельницькій, Черкаській, Чернівецькій.

Детальніше